|
Порядок денний 2020.
Річний звіт 2006-2007 Київ – Ялта червень - 2007 Звіт Ялтинської Європейської стратегії (YES), «Україна у Європейському Союзі: Порядок денний 2020», оприлюднений у липні 2006 року, підкреслює, що майбутнє України - безумовно - у ЄС. Минулого року, на Третій Ялтинській щорічній зустрічі, було вирішено, що YES здійснюватиме моніторинг і регулярно звітуватиме про поступ України у втіленні у життя змін, які були рекомендовані «Порядком денним – 2020», і про наближення України до набуття членства у ЄС. Це – перший річний звіт, мета якого – зазначити те, що було зроблено Україною і оцінити, наскільки наблизилась перспектива членства у ЄС. 2006-2007 роки стали бурхливим періодом для української політики. За парламентськими виборами йшли місяці переговорів про побудову коаліції, які зрештою призвели до створення уряду на чолі з Віктором Януковичем. За кілька місяців вибухнула нова політична криза. Дивно, але політичні потрясіння не надто сильно підірвали значне економічне зростання і поступ у стосунках з Європейським Союзом, хоча за умови політичної стабільності можна було б досягти значно кращих результатів. Заглибившись на місяці у свої власні проблеми Україна ослабила своє міжнародне становище. Водночас, структурно вона наблизилася до європейської орбіти, продовжуючи зусилля щодо здійснення реформ. Якщо Україна зможе подолати свої політичні проблеми, вона має шанси на покращення своїх перспектив вступити до ЄС у 2020 році. Перспективи набуття Україною членства у ЄС
„Порядок денний – 2020” стверджує, що згідно з Договором про Європейський Союз Україна має повне право подати заявку на вступ до ЄС як європейська країна, яка поважає принципи, що на них побудований Євросоюз. Минулий рік приніс ЄС багато змін, які зміцнили таку політичну орієнтацію, хоча інші фактори можуть становити собою виклик Україні на її шляху до Європейського Союзу. Як і було рекомендовано у „Порядку денному – 2020” європейська перспектива для Україна була визнана Комітетом закордонних справах Європейського Парламенту, який ухвалив звіт щодо України 5 червня 2007 р. У звіті сказано, що членство у ЄС залишається довготривалою перспективою для демократичної і реформованої України. Деякі держави – члени ЄС, зокрема Великобританія, заявили у лютому 2007 року, що Україна може постукати у двері ЄС, якщо зможе посилити боротьбу з корупцією і зміцнити верховенство права. „Я переконаний, що Україна може претендувати на членство у ЄС, якщо досягне успіху в цих галузях,” заявив Міністр у європейських справах Джеф Гун. Тим часом, Генеральний директор з зовнішніх відносин Європейської Комісії Сенеко Ландабуру заявив, що Україна сьогодні являє собою приклад успіху в політиці сусідства і що у майбутньому справи підуть „у напрямку вступу до ЄС, коли для цього буде місце” (Agence Europe, 16 травня 2007 р.) Тим часом ЄС переживає період палких стратегічних дебатів про розширення, яке було підтверджене у рішенні щодо політики відкритих дверей, прийнятому у грудні 2006 р. Однак тоді ж було впроваджено низку нових параметрів, які утруднять майбутні процеси розширення. Успішні кроки у напрямку нового інституційного порядку всередині ЄС тривали у першій половині 2007 р., коли з’явилася перспектива зміцнення внутрішньої готовності ЄС прийняти нових членів. На прохання Нідерландів ідея включення Копенгагенських критеріїв у новий договір буде розглянута Міжурядовою Конференцією. Це не повинно становити проблему для України, оскільки не додаються жодні нові критерії не, а лише старі критерії підтверджуються у первинному законодавстві ЄС. Такі зміни можуть сприяти зменшенню упередження громадської думки у країнах – членах ЄС щодо подальших раундів розширення. Інший виклик, який виник у середині ЄС, стосується політики розширення, як її бачить новий Президент Франції Ніколя Саркозі, який будував свою передвиборчу кампанію на лозунгах протидії вступу Туреччини до ЄС. Блокування вступу Туреччини може мати серйозні наслідки для усього процесу розширення, навіть якщо заперечення Саркозі проти вступу Туреччини не обов’язково стосуватимуться України. Істотною проблемою, з якою доведеться зіткнутися Україні, залишається вимога щодо проведення референдуму у Франції щодо кожного наступного розширення після вступу Хорватії. На сьогодні Україні залишається сподіватися, що французький політичний клас сам вирішить – так само, як зараз він віддає перевагу ратифікації нового договору про ЄС парламентом – що так само варто чинити стосовно результатів переговорів про вступ. Україна має використати можливість, яку відкриває зміна курсу нового президента щодо ратифікації нового договору, щоб довести, що він має стосуватися не лише майбутніх збірок правил ЄС, а й договорів про розширення ЄС шляхом прийняття нових членів. Зрештою, немає сумніву, що внутрішні правила гри ЄС є не менш – якщо не більш - фундаментальними за своєю природою, ніж питання про розмір організації. Україна має використовувати усі канали, які є у її розпорядженні, щоб якнайкраще „подати” себе європейським політикам і громадській думці. До іншого значного обмеження на шляху майбутнього вступу України до ЄС візьмуться восени 2007 року, коли має початися процедура перегляду бюджету ЄС. Україна має ретельно слідкувати за перебігом тих дебатів і спонукати „друзів політики вирівнювання”, щоб забезпечити виділення достатніх ресурсів для реалізації довготермінової перспективи. Насамперед: що ми маємо сьогодні
„Порядок денний – 2020” зазначав, що відносини між Україною і ЄС розвиваються сьогодні в рамках Європейської політики сусідства (ЄПС) і рекомендував Україні шукати шляхів до посилення тих відносин. Останні місяці принесли кілька подій, серед яких – ідеї Німеччини як головуючої у ЄС щодо посилення ЄПС, а також раніше висловлений неформально намір вивчити можливості диференціювати південних і східних сусідів. Остання ідея була сприйнята із застереженнями середземноморськими країнами ЄС і з того часу була переформульована таким чином, щоб досягти того ж результату, але більш тонким шляхом. У неформальному документі, представленому у березні 2007 року, Німеччина як головуюча ЄС запропонувала і індивідуальному порядку винагороджувати країни – сусідів, які досягли більших успіхів. Ця цікава ідея дозволила б диференціювати статус таких „відмінників”, як Україна, від інших країн – сусідів, залучених до ЄПС. Отже, український уряд має потужно вітати і підтримувати цю ідею. Удома Україна у цей час боролася за те, щоб утримати імідж країни, що реформується. Хоча парламентські вибори 2006 року дістали загальне схвалення як демонстрація демократичного поступу України, тривала політична криза практично стерла усю підтримку і симпатії, які здобула Україна після „Помаранчевої революції”. При цьому варто зазначити, що політичні потрясіння не мали занадто великого руйнівного впливу на виконання Україною „Плану Дій Україна – ЄС”. Європейська Комісія дуже високо оцінила реалізацію пріоритетів „ Плану дій”, яка свідчить про консолідацію державного управління та поступового наближення до відповідності процесу вироблення політики, який прийнятий у ЄС. Україна просувалася шляхом реформ у певних важливих галузях, зокрема, у галузі скорочення бідності. Свобода ЗМІ і свобода слова не піддавалися сумніву. Досягнення України відображалися у консолідації її відносин з Європейським Союзом. ЄС і Україна започаткували на самміті у жовтні 2006 року процес спрощення візового режиму та угоду про реадмісію. Переговори про нову угоду, яка прийде на зміну Угоді про партнерство і співробітництво (УПС) розпочалися у березні 2007 року. Політичний діалог між ЄС і Україною стосувався чотирьох груп питань – демократії і прав людини, регіональних і міжнародних проблем, викликів безпеці – зокрема, тероризму, а також питань роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї. Україні надавалася цільова допомога, яка мала допомогти їй виконати свої зобов’язання у рамках УПС. ЄС підкреслював спільні цінності як основу для наближення України до ЄС у рамках ЄПС. Тривало співробітництво у галузі Спільної зовнішньої і безпекової політики, яке включало важливі спільні ініціативи України і ЄС. Пріоритетами України і ЄС залишався пошук шляхів зміцнення перспектив врегулювання Придністровського конфлікту. Україна є однією з п’яти країн – медіаторів згідно п’ятисторонньої угоди 1997 року (Уряд Молдови, Придністров’я, Росія, Україна і ОБСЄ). Після „Помаранчевої революції” Україна запропонувала новий план вирішення Придністровського конфлікту – так званий „План Ющенка”, у результаті якого ЄС і США стали спостерігачами у переговорному процесі. Прикордонні і митні служби України і Молдови провели спільну операцію у жовтні 2006 року, яка сприяла створенню штаб-квартири Прикордонної місії ЄС у Одесі. Метою було посилення співробітництва і сумісності між відповідними національними агенціями. Україна приєдналася до всіх спільних позицій ЄС з усіх питань окрім Косова. Україна брала участь у Поліцейській місії ЄС (ПМЄС) у Боснії та Герцогові ні, а також у ПМЄС у колишній Республіці Югославія і Македонії. Більш щільні системи контролю на кордонах призвели до зростання кількості осіб, яким було відмовлено у в’їзді до країни на прикордонних контрольно-пропускних пунктах, до зростання кількості потенційних нелегальних іммігрантів, яких було зупинено на кордоні, скорочення обсягів нелегального переміщення товарів і вантажів, та до викриття широкомасштабних мереж контрабандистів. Врегулювання криз, а також питання боротьби з тероризмом, нерозповсюдження озброєнь масового ураження та контроль за експортом озброєнь постійно залишалися на порядку денному. ЄС висловлював занепокоєння з кількох приводів, пов’язаних з продажем зброї Україною конфліктним регіонам і запросив Україну підписатися під принципами під „Кодексом поведінки експортера зброї. В Україні тривало економічне зростання, яке сягнуло 7,1% у 2006 році. Переважно через приватне споживання і прискорене змішане інвестування. Економіка і надалі залишалася дуже залежною від державного сектора економіки, який надавав понад 60% робочих місць. Наближення законодавства до норм ЄС відбувалося згідно з планом, хоча імплементація законодавства постійно відставала. Були проведені певні реформи, які мали створити механізми щодо протидії відмиванню грошей. Україна приєдналася до відповідних міжнародних конвенцій щодо боротьби з корупцією. З’явилися певні покращення у інвестиційному кліматі. Було створено процедуру „єдиного вікна”, яка допомагала спростити реєстрацію підприємств. Зросла ефективність роботи банківського сектора. Уряд має намір провести пенсійну реформу. Телекомунікаційний сектор нещодавно відкрився для іноземних інвесторів. Водночас, поправки до закону про державні закупівлі стали основною перешкодою на шляху надання міжнародної допомоги. Через це Світовий Банк зміг виплатити лише 5-10% коштів, які були початково виділені Україні. Також важко побачити значний прогрес у реформуванні системи охорони здоров’я. Більше зусиль потрібно, щоб зміцнити незалежність регуляторних органів, особливо органів, які здійснюють контроль за дотриманням правил конкуренції, а також якість корпоративного управління, включно із законом про акціонерні товариства, захистом прав міноритарних акціонерів, обов’язкового бухгалтерського обліку та стандартів аудиту. Більших успіхів треба досягати і у галузі митної служби. Принципове значення має утримання фіскального дефіциту і інфляції під контролем. Важливе значення матимуть заходи, необхідні для зміцнення незалежності Національного Банку України, а також монетарна політика, спрямована на зменшення рівня інфляції. Накладення квот на експорт зерна і зволікання у повному перегляді цін на енергоносії – це приклади взаємозалежності ринкової економіки, яких треба уникати. Необхідно продовжувати процес структурних реформ, включно з переглядом соціальних витрат. 19 січня 2007 року Європейська Комісія і Україна започаткували нову двосторонню Угоду щодо сталі, яка передбачає квоту на 2007 рік у розмірі 1,32 млн. тон, що на третину більше, ніж 1 млн. тонн у 2006 році. 18 жовтня 2006 р. Україна і ЄС також підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо сільського господарства, який передбачає створення структурованої мережі для проведення консультацій і співробітництва у галузі сільського господарства. У листопаді 2006 року ЄС започаткував інструмент TAIEX в Україні. TAIEX надає короткотермінову технічну допомогу, консультації у галузі наближення і гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС. Енергетика набула нового значення у відносинах України і ЄС з часу газової кризи з Росією початку 2006 року. Українська економіка надто енергозалежна і використовує енергію надто неефективно. Для виробництва однієї тонни сталі в Україні використовується уп’ятеро більше енергії, ніж у ЄС. У вересні 2006 року ЄС і Україна підписали Меморандум про взаєморозуміння у галузі енергетичного співробітництва. Цим Меморандумом передбачені можливості реформування української газотранспортної системи, прийняття Україною та ЄС законодавства про запаси нафти, електроенергію та газовий сектор, добудову нафтогону „Одеса-Броди” та нафто-газового метрологічного центру у Боярці, роботу над впровадженням енергозбереження і енергоефективних технологій тощо. Проблеми енергетики також обговорювалися на самміті Україна-ЄС, з наданням особливої уваги посиленню безпеки енергопостачання в Україні та транзиту газу до ринку ЄС. Україна і ЄС також домовилися про започаткування спільних інфраструктурних проектів і посилення прозорості енергетичних потоків, що йдуть через кордон. Україна приєдналася до Договору про енергетичну спільноту. 18 жовтня 2006 року Комісар ЄС Пібальгс і Міністр енергетики України Юрій Бойко підписали перший Звіт за результатами імплементації Меморандуму Україна-ЄС, у якому йшлося про поступ у сферах ядерної безпеки, ринки електроенергії і газу, безпеку постачання енергоносіїв та їх транзиту, а також про відновлювану енергію і енергозбереження. ЄС надавав допомогу Україні у реформуванні її енергетичної системи та прийнятті законодавства, необхідного для проведення реформ. Імплементація екологічних цілей Плану дій 2005 року була задовільною. Україна брала участь у Робочій групі з питань Дунаю та Чорного моря і у Компоненті Східної Європи, Кавказу і Середньої Азії Водяної ініціативи ЄС. Поновилася робота Спільної робочої групи України і ЄС з питань зміни клімату, було проведено семінар із запровадження більш цілісного підходу до переробки відходів з використанням досвіду ЄС. Посилення адміністративної спроможності у галузі екології повинно тривати і далі. Україна також має грати важливу роль у міжнародному проекті, спрямованому на збереження екосистеми дельти Дунаю. ЄС привітав намір України і інших держав-сусідів започаткувати „Міжнародну конференцію із збереження і сталого розвитку дельти Дунаю”, яка відбулася у лютому 2006 року. Україна також має виконати свої зобов’язання як учасник Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай та Чорноморської комісії. Україна створила національний реєстр підприємств і діяльності, що сприяють збільшенню кількості парникових газів і надалі працюватиме над виконанням своїх зобов’язань у рамках Кіотського Протоколу. Співробітництво у транспортній сфері стосувалося насамперед досягненням сумісності законодавства і інтеграції транспортної інфраструктури України у європейські транспортні мережі, включно з Пан-європейськими Транспортними коридорами, Чорноморським коридором і проектом TRACEKA. Європейська Комісія тісно співпрацювала з українським урядом у сфері цивільної авіації над подальшим приведенням українського законодавства до стандартів ЄС, насамперед стосовно безпеки цивільних перевезень. Україна стала третьою країною (після Китаю та Ізраїлю), яка підписала угоду про співробітництво у рамках програми GALILEO. Сьогодні Україна активно співпрацює у регіональній транспортній мережі, ініційованій на Міністерській транспортній конференції у Баку у листопаді 2004 року. Робота цієї мережі стосується авіації, безпеки транспортних перевезень, безпеки автомобільних і залізничних доріг, сумісності та інфраструктури. Міжлюдські контакти, на яких наполягав „Порядок денний – 2020” зміцнилися як наслідок угод про спрощення візового режиму і реадмісію, ухвалених на самміті Україна – ЄС у жовтні 2006 року. Також тривав діалог у галузі освіти, як у форматі Україна-ЄС, так і на двосторонньому рівні. У грудні 2006 року Європейська Комісія започаткувала новий Проект міжнародного співробітництва Erasmus Mundus, у якому можуть брати участь і українські студенти. Завершено роботу над Новим Європейським інструментом сусідства, який збільшив можливості для фінансування проектів з українськими партнерами. Подальша імплементація Плану дій та переговори про нову посилену угоду.
Безумовно, План дій залишався основою відносин між Україною та ЄС в 2006 і 2007 роках. Що менш політичними були цілі, то більше прогресу було досягнуто. Пріоритет консолідації політичної системи України і розвитку належної рівноваги між владними інституціями не було повністю реалізовано. Детальну оцінку було оприлюднено 4 грудня 2006 року, коли Європейська Комісія опублікувала звіт про виконання Плану дій. Це уможливило початок переговорів про укладення нової посиленої угоди. Однак поступ був уповільнений у окремих сферах, зокрема – у досягненні незалежності судової влади, боротьби з корупцією та забезпечення дотримання законодавства. Процес конституційної реформи, який включив би систему стримувань і противаг між гілками влади також не було завершено. ЄС і Україна зміцнили двосторонній діалог шляхом зустрічей на всіх можливих рівнях, від рівня голів держав та урядів до політичних директорів і робочих груп. Серед них – засідання Ради співробітництва Україна-ЄС 14 вересня 2006 року, на якому обговорювалася політична і економічні програма нового уряду, права людини і верховенство права, співробітництво у галузі Спільної зовнішньої і безпекової політики, регіональні питання, економіка, транспорт та екологія. Виконання Плану дій Україна-ЄС було розглянуто на Х самміті Україна-ЄС 27 жовтня 2006 року. Окрім угод у галузі спрощення візового режиму і реадмісії, на самміті наголошувалося на необхідності виконання Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці у енергетичній галузі. Україна ї ЄС також уклали угоду про горизонтальні повітряні послуги і ще раз підкреслили важливість співробітництва у сферах юстиції, свободи і безпеки. У час головування Німеччини у ЄС важливе місце у діалозі займали питання протидії викликам нелегальної міграції, організованої злочинності та торгівлі людьми. Важливість цих питань посилюється тим, що Україна має великий спільний кордон з ЄС і є одним з основних „постачальників” жертв торгівлі людьми. Важливе значення має надання Україні допомоги у облаштування умов для тимчасового перебування біженців і затриманих нелегальних мігрантів. На засіданні Ради співробітництва 18 червня 2007 року було підтримано перегляд Плану дій у сфері Юстиції, Свободи і Безпеки, яких охоплює питання міграції і політики наданні притулку, управління кордонами, візову політику, безпеку документації, боротьбу з міжнародною злочинністю і тероризмом, відмиванням грошей, незаконним переміщенням наркотиків і осіб, корупцією, порушеннями митного законодавства, політики щодо затримання і позбавлення волі. Угоди про спрощення візового режиму і реадмісію мають набути чинності до кінця 2007 року. Процес вступу до СОТ відбувався не так плавно, як очікувалося. Істотні затримки виникли через складні законотворчі процеси у парламенті. Ні Президент, ні Прем’єр-міністр України не змогли вивести ситуацію з глухого кута і домогтися вчасного прийняття усіх законодавчих актів, необхідних для скорішого вступу України до СОТ. У червні 2007 року Президент Ющенко підписав низку законів, які стосувалися питань від субсидій сільськогосподарським виробникам до захисту прав інтелектуальної власності. Парламент ухвалив ці закони лише за кілька днів до того, як підтримати дострокові парламентські вибори. Раніше були ухвалені закони щодо банківського сектора, ринку страхових послуг, м’ясних продуктів та юридичних послуг. Членство у СОТ має покращити інвестиційний клімат та якість законодавства. Воно також означає, що державна допомога у таких секторах, як виробництво вугілля або сталі буде цільовою, а не надаватиметься волею окремих посадовців. Металургійна і хімічна промисловість одержать значні „плюси”, однак сільськогосподарські виробники будуть змушені конкурувати більш агресивно на світовому ринку. Покращення доступу до міжнародних ринків уможливить зростання експорту на 40%. Україна встояла проти тиску Росії і намагання переконати Україну у доцільності одночасного вступу до СОТ. Водночас, майбутній вступ Росії до СОТ створить основу для кращого відстоювання інтересів України у її відносинах з більшим сусідом. ЄС надав підтримку Україні у її переговорах з ключовими партнерами. Технічна допомога ЄС допомогла Україні наблизитися до виконання необхідних умов вступу. Розпочалися партнерські програми твінінгу, зокрема у галузі регулювання цивільної авіації. Було зроблено кроки до початку роботи Європейського інструменту сусідства і партнерства, який уможливить істотне зростання фінансування для України. 8 березня 2007 року Комісар Беніта Ферреро-Вальднер оголосила, що Європейська Комісія готова істотно збільшити обсяги фінансової допомоги Україні до 494 мільйонів євро у 2007-2010 роках. Україна також може скористатися розширенням кредитних ліній Європейського інвестиційного банку. Україна зможе використовувати кошти майбутнього Фонду інструменту сусідства. Ресурси Фонду покращення управління можуть стати надати додаткову підтримку. Допомога буде зосереджена на виконанні Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та ЄС і сприянні інтеграції енергетичного рівня України у енергетичний ринок ЄС, посилення спроможності України у сферах управління кордонами та міграцією, посилення ефективності і незалежності судової системи та боротьбі із загрозами довкіллю.
Оцінка виконання Плану дій та Угода про Асоціацію
Європейський Союз завершив оцінку виконання Плану дій Україна-ЄС восени 2006 року і відзначив істотні досягнення. 13 вересня 2006 року Європейська Комісія презентувала проект директив до переговорів і запросила Раду ЄС прийняти рішення щодо мандату на переговори щодо посиленої угоди з Україною, яка має прийти на зміну УПС. Ця угода передбачатиме значний рівень політичної і економічної інтеграції, включно з створенням зони вільної торгівлі. Поступово Україна зможе розширити свою участь у формуванні політики і програм ЄС. Нова угода визначається як всеохоплююча, обов’язкова до виконання і еволюційна. Ці три характеристики є дуже важливі. Всеохоплюючий характер означає, що угода вийде за рамки зоні вільної торгівлі і передбачатиме відносини у сфері зовнішньої політики, юстиції і внутрішніх справ. Обов’язковий характер угоди відрізняє її від Плану дій, який має політичний характер. Нарешті, еволюційність дозволить розширювати межі партнерства без потреби вести переговори про нову правову базу. Нова угода матиме риси угоди про асоціацію, опираючись на Ст.. 310 Договору про ЄС і рішення Європейського суду юстиції („справа Деміреля”).
Новий економічний пакет передбачає створення зоні вільної торгівлі (ЗВТ), запровадження нульових тарифів на товари, послуги, капітал і працю. Передбачаються перехідні періоди для більш чутливих галузей, зняття нетарифних бар’єрів і гармонізацію регуляторного режиму України з регулюваннями ЄС, особливо у галузі дотримання стандартів конкуренції і корпоративного права. Гармонізація регулювань і зняття бар’єрів у торгівлі сприятиме залученню нових інвестицій і покращення умов прикордонної торгівлі. Звичайно, Україна зможе розраховувати на допомогу з боку ЄС у цьому процесі. Загальна ЗВТ поширюватиметься на чутливі галузі сільського господарства, сталі та текстилю. Зменшення нетарифних бар’єрів сприятиме поступовому залученню України до участі у внутрішньому ринку. Нова угода сприятиме посиленню співробітництва у різних сферах політики, з0окрема – у сферах довкілля, енергетики, транспорту і освіти. Включення до угоди елементів, які не підпадають під регулювання на рівні ЄС, зокрема, зовнішніх відносин, свободи, безпеки і юстиції, зробить угоду такою, що працюватиме на перетині основних «стовпів» ЄС, на основі поєднання Статті 300 Договору про Європейські Спільноти та Статті 24 Договору про Європейський Союз. Це може ускладнити прийняття угоди з процедурної точки зору, оскільки це означає залучення Європейського Співтовариства, Європейського Союзу і держав-членів. Україна має провести детальний аналіз і оцінку впливу, щоб визначити міру і темп відкриття свого ринку і приведення регуляторних процедур у відповідність до норм і стандартів ЄС, і визначити, що саме вона прагне бачити як результат переговорів. Урок, винесений з процесу вступу до ЄС країн Центральної Європи, показує, що важкий тягар дотримання вимог ЄС необхідно оцінити на самому початку шляху і належним чином працювати з ним. Можна вважати, що Україна проситиме про перехідні періоди щодо запровадження вільного руху капіталу – це має сенс з огляду на теперішній стан розвитку фінансового сектора України та обмінного курсу її валюти. Значні зусилля будуть потрібні для забезпечення дотримання вимог до стандартів промислової продукції і фіто-санітарних вимог. Об’єднання енергетичних мереж також потребуватиме великих фінансових витрат на забезпечення відповідності стандартам та відповідності цін. Також буде необхідно впровадити регулювання щодо безпеки праці.
Інституційні аспекти нової угоди матимуть дуже велике значення. Що потужніші інституції, то більшою мірою Україна має бути готовою бути готовою побудувати ефективні стосунки з ними. Нова угода потребуватиме інституцій, наділених повноцінними повноваженнями приймати рішення і спроможністю приймати рішення, які обов’язкові до виконання.
Переговори про нову посилену угоду розпочалися 5 березня 2007 року. З цього приводу Комісар Ферреро-Вальднер заявила: «Україна досягла видатних успіхів у здійсненні демократичних і економічних реформ з часів Помаранчевої Революції. Переговори про нову угоду приведуть Україну і ЄС ще на один крок ближче одну до одного. Переговори про зону вільної торгівлі поглиблять нашу економічну інтеграцію, а подальше політичне співробітництво сприятиме поступу у таких сферах, як демократія, права людини, верховенство права. Україна також є ключовим енергетичним партнером ЄС, і нова угода допоможе нам просунутися далі у забезпеченні енергетичної безпеки та безпечного енергопостачання, а також екологічних стандартів та просування до інтеграції наших ринків електроенергії і газу.» Президент Ради Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив, що переговори мають бути завершені «протягом розумного періоду часу». Незважаючи на зусилля України, мандат Європейської Комісії не передбачає європейської перспективи для України. Міністр Штайнмаєр пояснив це українським партнерам, пославшись на процес реформування всередині ЄС, якому намагалося сприяти головування Німеччини у ЄС. «Ялтинська Європейська стратегія» наголошувала у «Порядку денному – 2020» на необхідності укладення угоди про асоціацію на зразок тих, які були укладені з країнами Центральної Європи на початку 1990-х років. Попри відсутність посилання на європейську перспективу, можна зазначити, що нова угода матиме всі ознаки угоди про асоціацію. Її концепція передбачає поширення на Україну «чотирьох свобод» - вільного руху товарів, осіб, капіталів і послуг. Вона передбачає «глибоку вільну торгівлю», а отже – поєднує зону вільної торгівлі з наближенням регуляторного режиму. Мандат також передбачає посилення політичного діалогу і ширше залучення України до діяльності ЄС у рамках Спільної зовнішньої і без пекової політики.
Підготовка до початку переговорів щодо нової Посиленої угоди зайняла більше часу, ніж передбачалося у «Порядку денному – 2020». Директиви на переговори для Європейської Комісії були погоджені лише у січні 2007 року. Самі переговори не достатньо включали в себе зусилля держав-членів ЄС, як передбачалося у «Порядку денному – 2020». Надто тривалий процес переговорів щодо нової угоди містить значний ризик втрати сприятливої нагоди для прискорення вступу України до ЄС. Це означає, що сьогодні Україна мусить мобілізувати усі свої зусилля для того, щоб переговори були успішними. Вона має підготувати детальний і збалансований набір інструкцій для переговорів. Україна має покращити координацію вироблення політики на національному рівні і тісно співпрацювати з Європейською Комісією і державами-членами. Якість нової угоди матиме принципове значення для визначення шансів України на вступ до ЄС у 2020 році. Досягнення успіху варте вкладання у це всіх можливих ресурсів.
Важливо також, що 4 грудня 2006 року Європейська Комісія запропонувала нові шляхи посилення Європейської політики сусідства, спрямовані на досягнення більшої сфокусованості політики, концентрації на ключових галузях, що становлять спільний інтерес – зокрема, на між людських контактах, поглибленні торгових відносин, посилення співробітництва у енергетичній сфері, міграції і візових питаннях, а також фінансовій підтримці. Важливим фактором стане новий Інвестиційний Фонд сусідства.
В очікуванні подання Україною заявки на вступ до ЄС
«Порядок денний – 2020» рекомендував, що Україна має мудро розрахувати час подання своєї заявки на вступ до ЄС, зважаючи на те, що зарано подана заявка може викликати ризик її негайного відхилення. Ця рекомендація залишається в силі. Україна повинна і далі наголошувати на своїх європейських прагненнях, щоб підтримувати вогник розширення, і щоб ні у кого не залишалося сумнівів щодо довготермінових цілей України. Наступні кілька років потрібно використати для розробки Стратегії вступу України до ЄС, документ, у якому будуть зазначені ключові реформи, необхідні для посилення шансів України набути членство у ЄС. Стратегія повинна містити оцінку проведених реформ і детально визначити зобов’язання, які Україна готова взяти на себе у майбутньому. Україна має бути готовою подати свою заявку на вступ до ЄС у другій половині 2011 року і підготуватися до потужної дипломатичної кампанії, яка донесла б до інституцій ЄС і держав – членів ЄС розуміння результатів реформ, які здійснила Україна. Уряд України має зробити усе можливе для забезпечення позитивного висновку Європейської Комісії щодо заяви України про ступ до ЄС. Для цього потрібно створення ефективних каналів комунікації з Європейською Комісією і розширення експертної підтримки у державах-членах ЄС. Україна також має спонукати держави ЄС, які з прихильністю ставляться до ідеї її вступу, працювати задля внутрішньої консолідації ЄС. Незважаючи на зміни у природі ЄС, поглиблення інтеграційного процесу і удосконалення процедур ЄС мають розвиватися паралельно. Україна має замовити експертні дослідження впливу її заявки на вступ до ЄС, як у контексті внутрішнього, так і зовнішнього виміру. Україна також має підготувати активну дипломатичну кампанію на фінальному етапі переговорів щодо Фінансової Перспективи на 2014-2020 роки, щоб забезпечити істотну фінансову підтримку своїх потреб, що виникнуть у період, який передуватиме вступу до ЄС.
Україна якнайскоріше має підготувати свою адміністрацію і дипломатичну службу до періоду переговорів про вступ. Потрібні довготермінове навчання і мовні програми, щоб до початку переговорів про вступ у 2013 чи 2014 році можна було створити команду, яка вестиме переговори. Важливо, щоб в Україні було створено ефективний процес прийняття політичних рішень і ефективний механізм роботи і взаємодії інституцій. Київ також має досягти того, щоб по мірі наближення моменту початку переговорів про вступ Європейський Союз не висунув нових умов набуття членства. Україна мусить добре підготуватися до процедури скринінгу, яка розпочнеться відразу за відкриттям переговорів. Вона також мусить наполягати на відкритті перших глав переговорів до завершення усієї процедури скринінгу. До щасливого завершення …
«Порядок денний – 2020» передбачав, що переговори про вступ України до ЄС мають бути завершені до 2019 року і повинні бути відображені у фінансовій перспективі на 2021-2027 роки, зважаючи на розмір сільськогосподарського сектора України і її потреби у розвитку. Перехідні періоди у застосуванні законодавства ЄС будуть мати принципове значення у таких сферах, як екологія, вільний рух осіб та політика конкуренції. Варто очікувати дуже жорстких умов набуття членства, і український уряд має завбачливо готувати до цього громадську думку. Так само, необхідно зайняти активну позицію щодо формування європейської громадської думки, щоб покращити шанси процесу ратифікації. Загалом, у період 2006-2007 років Україна наблизилась до реалізації своїх прагнень щодо набуття членства у Європейському Союзі у 2020 році, хоча політична криза створила серйозні виклики формуванню позитивного бачення майбутнього України у ЄС. Попри численні сумніви щодо майбутнього процесу розширення, стійке економічне зростання у ЄС і поновлення стратегічних дебатів допомогли підтримувати перспективи України, незважаючи на її внутрішні політичні проблеми. Україна має опиратися на свої здобутки і зміни у ЄС, щоб зробити свій поступ до членства у ЄС незворотнім. 
|
