Стівен Байєрс, Член парламенту Великої Британії; Голова Правління YES

Стівен Байєрс отримав юридичну ступінь в Політехнічному Університеті, м. Ліверпуль і став старшим викладачем права в Політехнічному Університеті, м. Ньюкасл (1977 - 1992 ). В 1980 його було обрано членом Районної Ради Північного Тайнсайду, та займав посаду Заступника Голови в складі цієї ради починаючи з 1985 і до моменту його обрання в Парламент Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії в 1992 році. В 1994 році Стівен Байєрс очолив Опозиційну Партію а в 1995 зайняв посаду Міністра Тіньового Кабінету з питань Освіти та Працевлаштування. Його політична кар'єра включає такі посади як: Член кабінету Міністрів, Міністр Транспорту,Міністр з питань місцевого та регіонального Самоврядування (2001 - 2002 ), Член кабінету Міністрів, Міністр Торгівлі та Промисловості (1998 – 2001 ), перший заступник міністра фінансів Великобританії (1998 ), та Міністр з питань Шкільної Освіти при відділі Освіти та Працевлаштування (1997 -1998 ).

Маріо Давід, Віце-президент Європейської народної партії, член правління YES

Починаючи з 1989 року в Європейському Парламенті, Маріо Давід був заступником Генерального Секретаря (1990 – 1994 ), Генеральним Секретарем (до листопада 1996 ) однієї з груп Європейської партії лібералів, демократів та реформаторів (ЄЛДР). В 1996 Партія Соціал-Демократів приєдналася до Європейської Народної Партії (ЄНП) а в 1997-1999 Маріо Давід призначається Генеральним Секретарем парламентської групи. З того часу до квітня 2002 він був Спеціальним Радником у складі групи з питань Розширення ЄС. Його кар'єра також включає посади Головного Радника з політичних питань прем'єр міністра Португалії (2002-2004), координатора виборчої кампанії Жозе Мануель Дуран Баррозо на посаду Президента Європейської Комісії (2004), та міністра у справах країн Європи XVI конституційного уряду Португалії. Зараз Маріо Девід є членом Парламенту та працює в двох комітетах: Комітет закордонних справ та комітет у справах країн Європи (речник соціал-демократичної партії), голова міжпарламентської групи "Португалія - Україна"; голова міжпарламентської групи "Португалія - Росія" заступник голови міжпарламентської групи "Португалія - Китай". З 2006 до 2009 він також займає посаду віце-президента Європейської народної партії і займається питаннями "політики європейського розширення та добросусідства". Член Національної Ради та Голова Комітету з Міжнародних Відносин Соціал-Демократичної Партії Португалії. Заступник генерального секретаря Міжнародного Центру Демократів.

 
Віктор Пінчук Засновник та член правління YES 

Пінчук закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, за спеціальністю інженер-металург і захистив кандидатську дисертацію з проблем нових технологічних схем виробництва трубної продукції. 1990 року Віктор Пінчук заснував підприємство «Інтерпайп» на основі впровадження своїх винаходів на провідних металургійних підприємствах СРСР. В 2004, Інтерпайп стала першою Українською компанією, яка приєдналася до Світового Економічного Форуму. Віктор Пінчук обирався у Верховну Раду України третього (1998-2004) і четвертого (2004-2006) скликання. Сьогодні він залишив політику оскільки вважає, що Україна досягла такого рівня розвитку, коли бізнес необхідно відокремити від політики. Ось вже більше 10 років Віктор Пінчук розвиває і підтримує різні благодійні проекти в Україні. 2006 року він об'єднав усі ці види діяльності у Фонді Віктора Пінчука, який вважається найбільшою приватною благодійною організацією в Україні. Серед численних проектів Фонду: мережа сучасних центрів надання допомоги новонародженим «Колиски надії», програма співробітництва з фондом Біла Клінтона по боротьбі з ВІЛ/СНІД і Фондом «АНТИСНІД» Олени Франчук, стипендіальна програма "Завтра.UA" Київська Школа Економіки (KSE), програма співробітництва з Інститутом Aspen, створення і надання допомоги у прокаті фільму про Голокост, створеного спільно зі Стівеном Спілбергом, Центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre, створення і підтримка єдиного в Україні приватного камерного оркестру, проекти по захисту прав людини, що реалізуються спільно з Джорджем Соросом, підтримка місцевих єврейських спільнот. 2004 року він створив Ялтинську Європейську стратегію (YES). Щорічні конференції YES в Ялті стали важливим форумом високого рівня Україна-ЄС для проведення дискусій і розробки політичних рекомендацій. Віктор Пінчук є членом правління Міжнародної кризової групи (ICG), членом правління Інституту світової економіки Петерсена (Peterson institute for international economics), членом Міжнародної Консультаційної Ради Інституту Брукингса (Brookings institution) і членом Корпоративної Консультаційної Ради Глобальної Бізнес-Коаліції по боротьбі з ВІЛ/СНІД.

 
Марек Сивець, Віце-президент Європейського парламенту, член правління YES

Сивець закінчив Університет гірничої справи та металургії в Кракові (1980). Він також здобув післядипломну освіту журналіста в Академії політичних та соціальних наук – центр дипломатичної служби (1989). Він став членом Парламенту Республіки Польща (1991 - 1997) та був речником від Союзу демократичних лівих сил Парламентської Партії (1993).

Сивець також був членом Національної Ради з питань радіомовлення та телебачення (1993-1996), членом Парламентської асамблеї Ради Європи (1993 - 1996) та державним секретарем у канцелярії президента Польської Республіки (1996-2004). Він також був керівником Бюро Національної Безпеки, заступником голови Консультативного Комітету президентів Польщі та України (1997-2004) та секретарем національної ради з питань безпеки (2000-2004). Він є членом національної адміністрації Соціал-Демократичної Партії та головою національної делегації Європарламенту, членом Соціалістичної в групи в Європарламенті, членом Комітету з іноземних справ, член Делегації Європарламенту зі зв'язків з Україною.

 
Олександр Кваснєвський президент Польщі (1995-2005), член правління YES
З 1985 до 1987, займав посаду міністра у справах молоді в уряді Збігнева Месснера, а потім голови Комітету Молоді і Фізичної Культури до червня 1990. Був членом уряду Мечислава Раковського, потім, з жовтня 1988 до вересня 1989 він був у складі кабінету міністрів та займав посаду голови державного Соціально-Політичного комітету. брав участь у переговорах круглого-столу у складі робочої групи з питань плюралізму профспілок з Тадеушем Мазовскі Р. Сосновскі. З 1977 до 1990 був членом Польської Об'єднаної Партії. Він є співзасновником Соціал-демократичної партії Польщі з січня до лютого 1990, та її першою головою до грудня 1995. Ц 1991 він став одним із засновників Демократичного лівого альянсу. Кваснєвський був учасником Соціалістичного союзу польських студентів і міністром спорту, головою Національного олімпійського комітету з 1975 до 1979. Президент PKOL с 1988 до 1991. Його нагороджено Золотою Медаллю Міжнародного Олімпійського Комітету за заслуги в 1998 та Золотою Медаллю за заслуги Міжнародною Аматорською Спортивною Федерацією в 1999 році.
На виборах 1993 року було висунуто кандидатом в Сейм від варшавського округу і тоді він набрав найбільшу кількість голосів (148 553). Голова Клубу Парламентського Лівого Демократичного Союзу (1991-1995). Член Комісії Іноземних Справ і голова Конституційної Комісії Народних Зборів (з 17 листопада 1993 до листопада 1995 рр.).

Переміг на виборах 1995 року (його девізами були: "Виберемо майбутнє" і "Єдина Польща"). За підсумками голосування він набрав 51,7 % голосів проти 48,3 % у Леха Валенси. У 2000 році він знов переміг у першому турі виборів отримавши 53,9% голосів. Його гаслом під час президентських перегонів було: "Дім для всіх - Польща", 23 грудня 1995 він склав присягу як президент Польської Республіки. Того ж самого дня, Президент Кваснєвський прийняв присягу Головнокомандуючого Збройними Силами. 23 грудня 2000 року він вдруге стає президентом.

Він також є співавтором проекту Конституції та ініціатором проведення референдуму на підтримку прийняття Конституції Третьої Польської Республіки який він підписав 16 липня 1997 року. В 1996 році Президент Кваснєвський подав на розгляд до ООН проект конвенції про боротьбу з організованою злочинністю. Він брав участь у здійсненні діяльності спрямованої на приєднання Польщі до НАТО. В 1997 та 1999 очолював Польську делегацію на самітах в Мадриді та Вашингтоні. 26 лютого 1999 г. підписав документи, що ратифікують членство Польщі в НАТО (у спільній церемонії із Президентом Чеської Республіки Вацлавом Гавелом). Він також брав активну участь у розширенні Альянсу підтримуючи приєднання семи нових країн (Саміт НАТО 2002 року в Празі) та політику "відкритих дверей". Після подій 11 вересня 2001 року, за його ініціативи та в рамках антитерористичної коаліції в Варшаві було проведено міжнародну конференцію за участю лідерів з центральної, східної та південно-східної Європи з метою зміцнення регіональної діяльності для боротьби з міжнародним тероризмом. Він є прихильником регіонального співробітництва в центральній та східній Європі. Очолював зустріч президентів з регіону в Ланкуті в 1996 році. Активно брав участь на таких зустрічах в Порторожі 1997, Левочі 1998, Львові 1999. Разом з Президентом Литви проводив зустріч "Співіснування Націй і Добросусідство: Гарантія Безпеки та Стабільності в Європі", в Вільнюсі в 1997 році а також конференцію "Співробітництво Чорноморсько-Балтійського регіону" У напряму до інтегрованої Європи 21 століття без кордонів", яка проводилась в Ялті в 1999. Він є засновником "Ризької Ініціативи (2002)" – форум з співробітництва країн центральної Європи з метою розширення НАТО та Європейського Союзу.

 
Олександр Рар Директор програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики , Берлін, Член правління YES 

Закінчив Державний Університет Мюнхена (1988), Історія Східної Європи, Новітня Історія, Політологія. Кар'єра: Історик-аналітик , старший історик-аналітик в дослідницькому центрі Радіо "Вільна Європа"/ "Радіо Свобода", Мюнхен, (1982-1994); проектним менеджером в Федеральному дослідницькому центрі Східноєвропейських і міжнародних відносин у Кельні (1977-1986); політичній консультант, Корпорація Ранд, Санта Моніка (1986-1991); аналітик, дослідницький центр при Раді Німеччини з іноземних відносин, Бонн (1994-1995); голова, директор програм по проблемам Росії та СНД (1995- ). Інші посади, членства: Дослідницька робота у Парламенті СРСР, Москва (1990); робота дослідницькому центрі Схід-Захід з вивчення проблем безпеки, Нью-Йорк (1990-1991); Коментатора на радіо Німецька Хвиля, Радіо Свобода, БІ-БІ-СІ; радник Генерального секретаря Ради Європи (1993-98); Телеведучий, ТВ-Програма “Європа сьогодні ”, Німецька Хвиля (1999-2000); Координатор, Форуму Росія-ЄС, зовнішня політика та безпека (започаткований Комісією ЄС, зараз проводиться спільно з адміністрацією президента Росії) (1999- ); член редакційної ради, журнал “Вісник аналітики ”, Москва (2002- ); Член організаційного комітету, Петербурзький діалог (2003- ); Почесний професор, Московський Державний Інститут Міжнародних Відносин(2003- ); Голова робочої групи з Калінінграду, Німецька рада з міжнародних відносин (2002- ). Відзнаки: Федеральний Хрест за заслуги (2003), Медаль Ломоносова (2005). Книжки: Біографічні книжки німецькою: "Горбачов. Нова людина", Мюнхен 1987 (2-ге видання); "Владімір Путін. Німець в Кремлі", Мюнхен 2000 (3-тє видання, 2002). Досвід: Провідний експерт з питань пострадянського регіону в Німеччині; організація регулярних міжнародних конференцій та семінарів з провідними політиками з Росії, Німеччини та ЄС; контроль та аналіз ситуації на пострадянському просторі; часто відвідує пострадянські країни;має широкі контакти включаючи президентів, політиків, науковців, аналітиків та журналістів.

 
Стефан Фукс Виконавчий директор французького відділення міжнародної рекламної мережі "Euro RSCG Worldwide", генеральний директор групи Havas, Член правління YES

Стефан приєднався до французького відділення міжнародної рекламної мережі "Euro RSCG Worldwide" в 1998,і став співзасновником "RSCG Public". Він В 2003 році він стає генеральним керівником France of Euro RSCG Worldwide а в 2005 році виконавчим співголовою. Стефан також є міжнародним політичним радником. Він, на приклад, був радником Президента Польщі (Олександра Кваснєвського (1995-2005)) та Прем'єр Міністра Ізраїлю, Ехуда Барака. Стефан часто виступає з промовами на семінарах. Він нещодавно виступав перед членами Французько-Американського Фонду, в одному з найпрестижніших університетів Америки - Принсетон на з'їзді молодих лідерів в Нью-Йорку. Стефан закінчив Університет Сорбони, міжнародне право, політика. Навчався в інституті експериментальної психології. Бувший приватний секретар Мішеля Рокара, Міністра Аграрної Політики (1984-85). 12 травня 1999 року йому було присвоєно національний орден "За заслуги".


Jean-Pierre Saltiel 
Former President of Rothschild Conseil International, Member of the Board of YES 
Jean-Pierre Saltiel was educated in Paris at the Sorbonne University at the Faculty of Law and Economics, l'Institue d'Etudes Politiques, School of Oriental Languages. He received his Ph.D. in Economic history  and also studied as "Aspirant" at the Moscow State University (MGU). Jean-Pierre Saltiel served at the Ministry of Foreign Affairs of France. He was also the Deputy Director of the Credit Industriel et Commercial, the Partner at maison Lazard et Cre, Paris, and President of the Rothschild Conseil International (1999-2004), France. Jean-Pierre Saltiel has been a member of the Board of YES since 2004, and co-Chairman of the YES Ukrainian Economic Advisory Council since 2007.