Боротьба за щастя людей вимагає від держави зваженого підходу – Стівен Пінкер

Боротьба за щастя людей вимагає від держави продуманого та обережного підходу, вважає професор психології Гарвардського університету Стівен Пінкер. Таку думку він висловив під час виступу на 16-тій Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) «Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі», організованої Фондом Віктора Пінчука.

«Уряди - це не якесь диво, у них є поліція, армія, податкова служба. Вони не можуть напряму підвищити відчуття щастя. Якщо такі спроби будуть – це велика небезпека. Люди різні, що є щастям для одного – іншого робить нещасним. Держава може брати на себе відповідальність за певні суспільні блага: психічне здоров’я, зелений простір, транспорт. Якщо їх правильно вибудовувати, це призведе до підвищення достатку і добробуту, і, як наслідок, до підвищення рівня щастя», - сказав він.

В свою чергу Директор Центру сталого розвитку Колумбійського університету, Професор Джеффрі Сакс відзначив, що люди в усьому світі дійсно очікують від влади зусиль, які б зробили їх життя більш щасливим.

«Люди кажуть: «Нам справді потрібен уряд і його допомога, щоб бути щасливішими». Цікаво, що навіть у США, де ліберальна чи лібертаріанська економічна політика переважає, люди здебільшого відповідають таким чином. Ми хочемо, щоб уряди сприяли щастю. Але є принаймні дві великі перепони: уряди, як правило, не знають що для цього робити і що це взагалі таке. Більшість з наших урядів навіть ніколи над цим не замислювалися», – сказав він.

Джеффрі Сакс звернув увагу на те, що суттєве зростання рівня доходів населення в США так і не привело до підвищення індексу щастя. «Те, що сталося в США – ми стали дуже багатими і при цьому все більш нещасливими. Це ключ до розуміння того, що сталося не так в найсильнішій країні світу. Ми вийшли на рівень доходу $65 тис. на душу населення, але щастя все немає. Кількість самогубств та неврозів лише зростає. Навіщо ж всі ці гроші, якщо немає нормального життя?», – запитав Професор.

Джеффрі Сакс додав, що гонитва тільки за грішми – це не шлях до щастя. «Важливо, щоб уряди нарешті почали зважати на результати щодо рівня щастя громадян, а не лише на традиційні економічні показники», – підсумував він.